Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» (далі - Товариство) до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі - управління ДКУ, ДКУ відповідно) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених митних платежів,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо нерозгляду заяви Товариства від 23 грудня 2013 року № 22; стягнути з Державного бюджету України через управління ДКУ на користь Товариства суму надмірно сплачених митних платежів за скасованими в судовому порядку рішеннями Митниці, а саме: від 15 травня 2013 року №№ 100270000/2013/700315/2, 100270000/2013/700321/2, 100270000/2013/700317/2; 22 травня 2013 року № 100270000/2013/700360/2; 23 травня 2013 року № 100270000/2013/700362/2; 28 травня 2013 року № 100270000/2013/700377/2; 10 червня 2013 року №№ 100270000/2013/700038/2, 100270000/2013/700036/2; 18 червня 2013 року № 100270000/2013/700072/2; 20 червня 2013 року № 100270000/2013/700085/2 (далі - спірні рішення), в розмірі 229 971 грн 88 коп.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення), воно подало до Митниці заяву від 23 грудня 2013 року № 22 про повернення надмірно сплачених митних платежів. Проте Митниця за результатами розгляду заяви не вчинила жодної з дій, передбачених Порядком повернення.

Суди встановили, що Митниця винесла спірні рішення, на підставі яких здійснено коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та збільшено митну вартість товару за шостим методом (резервним) на загальну суму 229 971 грн 88 коп.

Не погоджуючись із митною вартістю, визначеною митним органом, Товариство звернулося до Митниці з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантійних зобов'язань шляхом сплати до бюджету податків і зборів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Товариство також звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування спірних рішень.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 жовтня 2013 року у справі № 826/13056/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, спірні рішення Митниці про коригування митної вартості товарів визнав протиправними і скасував.

23 грудня 2013 року Товариство звернулося до Митниці з заявою щодо повернення з бюджету помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Митниця листом від 8 січня 2014 року № 91/1/26-70-52-02 повідомила Товариство про те, що оскільки позовних вимог щодо повернення йому з державного бюджету грошових коштів та щодо визнання їх надмірно сплаченими при здійсненні митного оформлення Товариство не заявляло, то правових підстав для повернення Митницею коштів з Державного бюджету України немає. Судові рішення про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів виконуються на підставі Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих боюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство, посилаючись на неоднакове застосування Порядку повернення та Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ та ДКУ від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2014 року № К/800/62139/13.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками з огляду на те, що за результатами розгляду заяви Товариства Митниця надала відповідь, якою повідомила позивача, що оскільки позовних вимог щодо повернення йому з державного бюджету грошових коштів та щодо визнання їх надмірно сплаченими при здійсненні митного оформлення Товариство не заявляло, то правових підстав для повернення коштів, щодо яких подано зазначену заяву, немає.

Окрім цього, оскільки висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі -Висновок про повернення) Митниця не складала та управлінню ДКУ не направляла, то за таких обставин в останнього відсутній обов'язок щодо повернення позивачу з державного бюджету суми надмірно сплачених платежів відповідно до заяви від 23 грудня 2013 року № 22.

Водночас у наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів рішенні касаційний суд вказав на протиправну бездіяльність митного органу щодо нерозгляду заяви позивача про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з огляду на те, що позивач діяв згідно з вимогами законодавства, а передбачені Порядком повернення підстави для відмови у задоволенні заяви -невідповідність поданих документів вимогам цього Порядку або відсутність переплати - в цьому випадку відсутні.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Частиною третьою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - МК) передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2-4 розділу ІІІ цього Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

За пунктами 2, 3 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі Висновку про повернення. Зазначений Висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

При цьому виходячи зі змісту пункту 11 Порядку повернення відмова у поверненні коштів у встановленому порядку можлива за умови відсутності підстав для такого повернення.

Верховний Суд України вже висловлював правовий висновок щодо розгляду справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21-338а14) він зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Таким чином, за наявності рішень судів, якими визнано протиправними та скасовано спірні рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та заяви Товариства, поданої до Митниці у встановленому порядку, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище порядками, а тому така бездіяльність митного органу є протиправною.

Подібний висновок міститься також і в постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14) та 24 березня 2015 року (справа № 21-3а15).

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заяву Товариства слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

За правилом підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

За таких обставин порушення судом касаційної інстанції норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо нерозгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» від 23 грудня 2013 року № 22; зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький